До старту
залишилось
sponsor
  • Генеральний медіа спонсор
  • Генеральний медіа спонсор
  • Титульний спонсор
  • Генеральний медіа спонсор
  • Фітнес партнер
  • Офіційний спортивний партнер
  • Партнер дистанції
  • Офіційний хронометрист
  • Офіційний автомобільний партнер
  • Офіційний водний партнер
  • Офіційний продуктовий партнер

Новини

14.05.2018

Цих людей поєднав біг та “Інтерпайп”: 7 історій про спорт, цілі та внутрішню мотивацію

 

Напередодні Interpipe Dnipro Half Marathon, який відбудеться вже 20 травня, ми поїхали до Дніпра, аби познайомитися з бігунами з корпоративної команди “Інтерпайп”.

 

Під час поїздки ми побували на чотирьох заводах металургійного гіганту та познайомилися з деякими співробітниками компанії, які візьмуть участь у Interpipe Dnipro Half Marathon. Ці люди працюють на різних заводах, посадах, проте окрім компанії, їх також єднає любов до бігу.

 

У результаті ми отримали сім історій – про знайомство з бігом, пізнання себе та особисті цілі. Ми хотіли показати людей у двох діаметрально різних іпостасях: на біговому тренуванні та металургійному заводі, дізнатися, що примушує їх виходити на пробіжку, та як спорт допомагає їм у повсякденному житті.

 

 

Олег Смирнов

 

Начальник економічного відділу «Інтерпайп». Відповідає за економіку кількох промислових активів компанії. Бігом займається два роки. Найкращий результат на півмарафоні — 1 година 46 хвилин.

 

З бігом у мене складні стосунки ще з дитинства – не любив я його ще зі школи. А потім було вже не до тренувань.

 

Два роки тому записався на найпростішу дистанцію Interpipe Dnipro Half Marathon. Вирішив спробувати, чи зможу пробігти хоча б 2 км чи ні. Виявилося, що ні — я повністю «помер» до фінішу, було дуже важко і я кілька разів переходив на крок.

 

Зрозумів, що потрібно щось міняти, оскільки організм повністю відвик від фізичного навантаження. Записався до спортзалу: силові тренування, функціональні тренінги, потроху почав бігати на доріжці. Минулого року зміг пробігти десятку на Московському марафоні з непоганим для себе часом, 54 або 56 хвилин.

 

Це дало мені заряд впевненості, і я продовжив тренування, а восени записався на півмарафон у Запоріжжі. Підготовка була слабенькою, тому я просто поставив собі за мету дістатися фінішу, не переходячи на крок та не “помираючи”, що і зробив. Для мене це стало великою перемогою над собою.

Навесні у нас на підприємстві з’явилося щось на зразок бігової ком’юніті – з’явилася тренер Олександра Гришина, нові теми для обговорення з колегами, обмін порадами, жарти на цю тему. Під час роботи з тренером я відчув шалений заряд та динаміку результатів.

 

Колеги ставляться до мого захоплення з повагою. Дехто навіть заздрить. Я кажу: “То давайте!”, проте хтось поки не готовий, хтось обрав для себе інші активності. Проте, наприклад, мій колега Дмитро вже купив кросівки, дістав годинник з пульсометром та почав бігати довкола будинку по 20-30 хвилин.

Що мені дає біг? У процесі тренувань багато речей переосмислюєш, покращується самодисципліна.

 

Є завдання, і ти його виконуєш, незважаючи на “ой, коліно потягнуло”, “ой, у боку кольнуло”.

 

З’являється час на обдумування цікавих речей про життя та як його покращити. Став читати художню літературу, закинув інтернет, телевізор. Більше спілкуємося у сім’ї, покращилися стосунки. Дружина теж почала бігати, записалася на 5 км на цей півмарафон. Донька побіжить 100 м, у неї це буде третій забіг та третя медалька, дитина щаслива та чекає.

 

А моя мета зараз — покращувати час на півмарафонах. Марафон — мета глобальна та цікава, проте я поки не розумію, як його взагалі можливо пробігти.

 

Валерій Скороход

 

Керівник проектного офісу. Його поле діяльності — довгострокові проекти, спрямовані на зміну процесів та бізнесів компаніі. 5 років займається велоспортом, брав участь у веломарафоні “Дніпровські кручі V6”, де потрібно за 6 годин проїхати максимальну дистанцію трасою крос-кантрі.

 

З раннього дитинства я був професійним плавцем, плавав у спортивній команді, брав участь у змаганнях – загалом, все як годиться. Потім набридло, спорт пішов на другий план, на перший вийшли освіта і робота. Кілька років тому серйозно повернувся до велосипеду, став займатися на аматорському рівні.

 

Катаю досить багато, на вихідних по 25 годин, але біг для мене залишався у сфері страхів і здавався насильством над собою. Кілька разів пробував почати, але кожен раз закінчувався якимись мікротравмами, пульсом під 170-180 і моторошним дискомфортом. Тому я зробив висновок, що біг – це щось збочене.

Але потім друзі-колеги спокусили позайматися у біговій групі «Інтерпайп». І ось завдяки тренеру я зрозумів, що за умови правильного підходу і режиму роботи, коли ти себе не «заганяєш», у бігу немає ніякого насильства.

 

Тож я думаю про те, що було б здорово поєднати плавання, велосипед і біг у форматі триатлону. Пам’ятаю, колись давно мої товариші з Італії запропонували взяти участь в Ironman. Я тоді навіть не знав, що це таке, почав розбиратися. Коли зрозумів, то сказав, що це божевільні люди, але зерно було посіяно ще тоді.

Ironman цікаво спробувати – просто вижити і дістатися до фінішу. Заплив (3.8 км) і велосипед (180 км) окремо – не великий для мене челлендж. Але одне за іншим, а потім ще марафон (поки незрозуміла для мене річ, я бігав максимум 12 км) … Навіть не знаю.

 

На велосипед у мене йде до 24 годин у вихідні. Сім’я вже звикла, що мені потрібно «розвантажити голову». Серед тижня це складніше, але біг гарний тим, що можна взути кросівки, вийти, і за годину отримати хороше аеробне навантаження. Велосипед же потрібно спершу підготувати технічно, все перевірити, і виїжджати має сенс мінімум години на дві.

 

Зараз мій робочий день – 12 годин. Їду з роботи о 8-9 вечора, коли вже нікого немає. Стан до кінця тижня важкий, десь на рівні голови: ти вже нічого не можеш робити, і двох вихідних не вистачає, щоб перезавантажитися. Хтось використовує для цього алкоголь, я теж колись практикував. Але реально він не допомагає: до ранку просто не встигаєш відновитися.

Потім я знайшов для себе формат фізичних навантажень у циклічних видах спорту. Зняти ментальне навантаження відлежуючись неможливо, його можна вибити тільки фізично.

 

У бігу, велосипеді, коли ти доходиш до якогось рівня втоми, у тебе в голові нічого не залишається.

 

Для мене тренування закінчилося добре, якщо на момент його закінчення в голові більше немає жодної думки, ні про прокатні стани, ні про фінішні обробки, ніяких термінів, воно все кудись зникає. Ось якщо це відбувається, значить, ок, можна повертатися додому.

 

Дмитро Чайка

 

Заступник директора з якості на заводі «Інтерпайп Сталь». Відповідає за якість продукції, контроль технологічних процесів, сертифікацію систем і продуктів, лабораторні випробування продукції. Бігом займається два роки, найкращі результати: 10 км за 49 хвилин і 21 км за 2 години.

 

У підлітковому віці я займався дзюдо, брав участь у змаганнях, маю розряд. Шість років тому з’явився велосипед, почав кататися у компанії друзів, також захоплююся катанням на лижах і сноуборді, три рази на тиждень ходжу в спортзал. В принципі, я завжди вів досить активний спосіб життя. А рік тому почав займатися бігом.

 

На Interpipe Dnipro Half Marathon минулого року я пробіг «десятку» за 53 хвилини. Вся підготовка зайняла тиждень, один раз пробіг на тренуванні ту ж десятку і думав, що підготувався. Правда, до цього я бігав в залі і п’ять років їздив на велосипеді, тобто якась фізична підготовка була.

Тоді я взагалі не розумів, що таке біг. Біг в кедах, «убив» собі ноги, нічого не знав про пульси, темпи, про те, як розподілити сили на дистанції. Тому перший раз я добіг з думкою: «Слава Богу, що це закінчилося, напевно, біг – не моє».

 

Але все ж зачепило бажання випробувати себе. Я пробіг за 53 хвилини і задумався, що потрібно для того, щоб пробігти за 50. Став розпитувати більш досвідчених в бігу колег. Потім утворилася «Бігова ліга», вирішив спробувати свої сили з хлопцями.

 

Мені подобається знайомитися з новими людьми, особливо з тими, хто любить біг так само, як я. Коло мого спілкування значно розширилося. Ми почали бігати разом, минулого року брали участь в стартах в Одесі, Києві, Дніпрі, Запоріжжі.

У листопаді 2017 у Запоріжжі я за 2 години пробіг свій перший напівмарафон. Був гордий собою, але зараз розумію, що біг неправильно, на дуже високому пульсі. Цього року записався в команду з тренером і до кінця сезону, восени, планую пробігти «половинку» за 1:50.

 

Біг допомагає мені ставити мету і досягати її. Тут як у житті: якщо ти хочеш чогось досягти, у тебе повинна бути мета і план з її досягнення.

 

Вважаю, що якщо у людини є бажання, можна знайти час і можливості для занять улюбленою справою.

 

Євген Пойда

 

Курує відеоспостереження на заводі «Інтерпайп Втормет» і бореться з недобросовісними постачальниками металобрухту. Півжиття займався легкою атлетикою, найкращий результат був у юності на Чемпіонаті України з бігу на 20 км – 1:07.

 

Я кандидат в майстри спорту з легкої атлетики, займався в студентські роки. Починав як бігун на 800 м і поступово переходив на довші дистанції. У 2010 році пробіг 20 км за 1:07, на Чемпіонаті України в Дніпропетровську.

 

Після 11-го класу вступив до технікуму. Завідувачем кафедри (фізруком) тоді був бронзовий призер Олімпійських ігор Іван Бєляєв. Він подивився на мене на фізкультурі і запропонував бігати, пообіцяв допомагати в заліках. Я не відразу погодився, і спочатку не особливо подобалося – було нудно. Але поступово втягнувся.

 

Через рік пробіг 800 м за дві хвилини. Виграв Чемпіонат області, потім були Чемпіонат України в Донецьку, Чемпіонат України з кросу, універсіада, і безліч різних змагань. Але щоб заробляти цим, 800 м треба бігти хоча б за 1.46, а мій особистий рекорд був 1.56. 10 секунд – різниця божевільна.

Я тренувався у двох тренерів. Спочатку у заслуженого тренера України Пташнікова Е.Н., його спортсмен – Олександр Кузін (рекорд в марафоні 2: 07.33). У нього бігав 800 і 1500 метрів. Далі перейшов на більш довгі дистанції до Фатєєва А.Ю.

 

Потім покинув спорт, дуже сильно вичавив себе тоді. На Чемпіонаті України пробіг 1500 метрів всього за 4:01. Було багато чемпіонатів області, міста, універсіади, нескінченні збори. Ще наклався диплом, і вийшло так, що морально і фізично у мене був жахливий стан, я набрав вагу. У підсумку закінчив університет і пішов на роботу.

Бігати продовжував, але тільки для себе, для підтримки форми. Два роки тому взяв участь у старті, пробіг п’ятірку на першому Dnipro Half Marathon за 18:08. Був добре підготовлений, але не вийшло викластися, тому що біг на наступний день після корпоративу. Минулого року теж готувався серйозно, але в процесі захворів бронхітом, потім весілля. Так що підготовка зірвалася.

 

Зараз бігаю рази чотири на тиждень, сумарно 60-70 км. Мені не цікаво бігти напівмарафон за 1:22. Розумію, що 1:17, 1:16 буде дуже важко зробити, виходячи з моїх 78 кг ваги. Тому планую пробігти 5 км за 16:10 – 16:20.

Моя мотивація? Хочеться просто результат показати, себе перебороти. Я не прагну, щоб мені хтось казав «вау, ти крутий». Прекрасно розумію, що бігти на «вау» вже не зможу.

 

Після змагань кричу собі: «Більше нізащо», а вже наступного дня думаю: «Ні, потрібно ще швидше наступного разу». Так завжди було.

 

У мене 8-годинний робочий день, але час на тренування знаходити складно, особливо взимку. З роботи приходиш – вже темно і бігати небезпечно (я якось під час кросу в темний час провалився в люк). А їхати  з роботи на «Трудові резерви», де у нас новий стадіон, це довго і не надто зручно. Цього року спробував бігову доріжку.

 

Співробітники не дуже розуміють, навіщо мені все це, кажуть: «Робити тобі більше нічого». Ми з друзями якось темпову десятку на тренуванні пробігли, з 33 хвилин. Знайомий каже: «Такого не може бути, я на маршрутці доїжджаю за 45 хвилин». Так маршрутка у всіх заторах стоїть! А цей результат, якщо за розрядною сіткою дивитися, – всього лише другий розряд.

 

Євген Пініч

 

Відповідає за роботу систем відеоспостереження на заводі «Інтерпайп Втормет». Бігає досить давно, найшвидший напівмарафон Євгенія – 1:31, і тепер він хоче поліпшити цей час, а потім – стати марафонцем.

 

П’ять років тому я влаштувався в «Інтерпайп». Тоді були проблеми зі здоров’ям, тривале лікування змушувало змінити спосіб життя, тому вирішив зайнятися бігом.

 

Живу біля невеликого соснового лісу, де і почав бігати 5 км вранці. Пам’ятаю, що першу пробіжку біг на результат, хотілося зрозуміти, з яким темпом зможу подолати дистанцію. Вийшло в середньому по 5:30 на км.

Наступні тренування направив на поліпшення результату. Максимум, що вдалося за три роки – пробігати 5 км за 22 хвилини. Тільки перехід на довші дистанції дозволив пройти п’ятірку за 20 хвилин і навіть швидше.

 

Вперше брав участь в напівмарафоні рік тому, в травні. Це було моє перше змагання, дуже сподобалося тоді, затягнуло.

Я став помічати, якщо добре викладаєшся на дистанції, на фініші відчувається ейфорія. Потім почитав, що для бігунів це абсолютно нормальна реакція, виділяється певний гормон.

 

Найважче в бігу – розліпити очі, підняти дупу з дивана і вийти на вулицю. Усе.

 

Далі – пробігаєш 400 м, прогріваєшся, організм включається в роботу, отримуєш задоволення. Головне лягти вчасно. Якщо ти поспав годин 6-7, то вільно встанеш на пробіжку. Якщо я пізно лягаю, то пропускаю, трапляється і таке.

Дуже подобається спортивний туризм, я люблю їздити різними містами, щоб брати участь у забігах. Зараз компанія підтримує біговий рух і організовує нам такі поїздки. Наприклад, так я вперше потрапив в Одесу.

 

У цьому сезоні хочу спробувати марафон, цікаво пробігти його з хорошим для мене результатом. Чув, що є певні труднощі, починаючи з 32 км, коли настає «стіна». Шалено хочеться спробувати, що це таке. У минулому році намагався пробігти 30 км, але не добіг через спазм м’язів.

 

Микола Коба

 

Директор з продажу заводу «Новомосковський посуд» – єдиного в Україні підприємства, що виробляє емальований посуд (бренд Laurel), тому багато подорожує і бігає в різних містах. Мріє обігнати приятеля і пробігти напівмарафон швидше 1:45.

 

Я кандидат в майстри спорту з веслування на байдарці, в шкільні роки займався професійно. Оскільки це сидячий вид спорту, у веслярів йде обов’язкова підготовка на ноги. Так що в той час я 3-4 рази на тиждень бігав по 10 км.

 

Тоді і почалося моє знайомство з бігом. Потім школа закінчилася, спорт закинув, почалося навчання, робота. Років 7 назад вирішив повернутися до тренувань просто для підтримки нормальної фізичної форми і став ходити в зал. Потім додав невеликі пробіжки, а через кілька років прийшов до регулярних – по 10 км, кілька разів на тиждень, у вільному темпі. Для мене це спосіб життя, його природна частина.

У минулому році дізнався про Interpipe Dnipro Half Marathon і поставив за мету пробігти напівмарафон замість стандартних 10 км. Останнього разу я бігав таку дистанцію ще в шкільні роки, коли займався спортом.

 

Готувався самостійно, не розуміючи, як потрібно це робити. Бігав свої 10 км, один раз пробіг 15, і думав, що вже готовий. В результаті його пробіг, але результатом (2:08) був незадоволений: сильно видихався, не розрахував сили.

 

Це стало для мене поштовхом, щоб спробувати поліпшити результат, з’явилася мета пробігти за 2 години. Восени в Дніпрі проходив «АТБ марафон», і я, вже за команду «Інтерпайп», пробіг 21 км. Фінішував за 2:02, практично досягнувши мети. Вже на фініші зрозумів, що залишилося багато сил, був занадто обережним.

Після цього вирішив усвідомлено пробігти цю дистанцію, орієнтуючись на максимальний результат, який можу зараз показати. Моя мета – підготуватися до травневого напівмарафону, показати кращий результат, який би мене задовольнив – скажімо, 1:50.

 

Зараз почав ходити на тренування з корпоративним тренером Олександрою Гришиною, займатися за її програмою. У неї комплексний підхід: різноманітність у тренуваннях, чергування темпів. Кожне тренування – щось нове для організму, і я відчуваю на собі, що ці зміни правильно впливають на мою фізичну силу, я починаю бігти впевненіше.

 

З одного боку, заняття спортом – елементарна річ, але зробити їх регулярними досить важко.

 

Для цього у людини повинна бути сила волі, щоб інтегрувати спорт в своє життя не тільки тоді, коли, наприклад, погладшав. Це свого роду самодисципліна. Я вважаю, що це правильно стимулює, загартовує у всіх сферах життя.

 

Свого часу я почав з того, що купив кросівки, абонемент в спортзал. Через три місяці склав усе на полицю, перерва, далі усвідомлення, що «ось, ти ж цього хотів». І таких заходів у мене було три-чотири. Деякий час я себе змушував, але мозок генерує мільйон причин, чому сьогодні не потрібно займатися.

 

Якщо ти можеш змусити себе займатися спортом, поставити собі якісь цілі, то точно так само можеш підходити і до роботи, сім’ї.

 

Є ще один фактор, який мене дуже простимулював. Ми з хорошим другом змагаємося в трекері Runtastic, хто більше пробіжить. Іноді це змагання доходить до того, що в місяць по 160 км пробігаємо.

Часу не вистачає, це болюче питання. У мене роз’їзний спосіб життя, багато роботи. Наприклад, сьогодні повернувся з Польщі. Я беру форму з собою, в Кракові прокидався о 6 ранку і бігав. Та й майже в будь-якому готелі є спортзал.

 

У будь-якому місті можна вийти з готелю, повернути за ріг і побігти.

 

Спортом завжди завантажені вихідні. Я рано встаю, вранці бігаю, а після обіду йду в зал – це залізно. У будні дні практикую біг вранці або ввечері. Якщо враховувати зал і біг, виходить п’ять тренувань на тиждень.

Наша компанія активно «просуває» цю тему. «Інтерпайп» робить все, щоб я бігав: можна брати участь в змаганнях (оплачуються стартові внески, квитки, готель), займатися з тренером.

 

Ось у мене працює 20 чоловік, і два хлопця біжать в цьому році: один 5 км, а другий – напівмарафон. Хлопці – молодці, а я зі свого боку агітую постійно, але можу тільки рекомендувати, не нав’язуючи. Вважаю, що людина повинна сама до цього прийти, зрозуміти, що йому потрібно, захотіти.

 

Сергій Кузьменко

 

Заступник фінансового директора «Інтерпайп» і «хрещений батько» бігового ком’юніті, оскільки захопив бігом половину його учасників. Відповідає за економіку компанії, ефективність інвестицій, а також кілька стратегічних проектів. У бігу Сергію подобається формат спортивних подорожей, участь у забігах і можливість постійно покращувати себе.

 

З бігом я знайомий дуже давно: років з тринадцяти займаюся різними видами спорту – переважно тим, що зараз називається кроссфітом, біг був лише частиною тренувального плану.

 

Приблизно півтора роки тому я став звертати увагу, за який час пробігаю одну і ту ж дистанцію, а потім намагався пробігти її швидше. Згодом виникла ідея взяти участь в масовому забігу – це були 5 км в Одесі, в рамках Odessa Half Marathon. Я спробував, мені сподобалося це поєднання спорту і туризму, коли їдеш в нове місто, знайомишся з людьми, і власне участь у старті підсилює яскравість всіх вражень і робить відпочинок більш повноцінним.

 

Загалом, після цього я став більш активно бігати, взяв участь в декількох «десятках» на різних забігах минулого року, у цьому – два тижні тому вперше подолав напівмарафон в Стамбулі, а потім ще один, в Києві.

Для мене біг хороший тим, що дозволяє вийти із зони комфорту. Зручно ставити цілі: вони добре вимірюються, вони конкретні і добре лягають в часову шкалу. І якщо ти хочеш кинути собі певний виклик, біг допомагає це зробити.

 

З одного боку, біг грає важливу роль, але з іншого – не потрібно будувати з нього храм. Ви можете знайти все це в іншому місці.

 

Я вважаю, що кожна людина повинна прагнути до концепції повноцінного життя, і ось біг дає можливість жити більш повноцінно. Тобто добре було б, якби кожна людина розвивався, дізнавався щось нове, ставила перед собою якісь цілі, якісь виклики, не стояла на місці. В цьому відношенні біг – один з вдалих інструментів.

 

Займатися виключно бігом недостатньо для того, щоб бути добре фізично розвиненою людиною.

 

У бігу мене мотивує результат, я б хотів покращувати його поступово, в рамках довгострокової програми. Може, пробігти напівмарафон за 1 годину 45 хвилин або за 1 годину 43 хвилини – це те, чого б мені хотілося цього року.

При цьому в марафоні не відчуваю гострої необхідності. Біг – це певний особистий досвід, і якщо я поставлю за мету пробігти марафон, для цього потрібен час і якісь жертви, до яких я зараз не готовий.

 

Мені подобається ділитися з людьми особистим позитивним досвідом з бігу, харчування, здорового способу життя. Люди бачать,я як я зовні змінився, займаючись спортом, і їм хочеться вірити в цю невелику історію успіху.

Я намагаюся щиро поділитися з близькими людьми тими приємними відчуттями, які у мене є, багатьох людей вмовляю спробувати пробігти будь-яку дистанцію на Interpipe Dnipro Half Marathon.

 

Відчути атмосферу масових стартів – окремий, особливий досвід. Просто прийдіть, спробуйте, побачите які переваги відкриває участь в забігах і вирішіть для себе, потрібен вам біг чи ні.

 

Матеріал: https://nogibogi.com/beg-i-interpipe/