• Генеральний спортивний партнер
  • Партнер дистанції 10 км
  • Офіційний водний партнер
  • Титульний партнер

Новини

06.05.2019

Слава Варда: “Півмарафонець – він як олімпійський чемпіон. А серед Олімпійських чемпіонів не буває колишніх!”

 

Після 9th Nova Poshta Kyiv Half Marathon поспілкувались із майстром спорту, журналістом, теле- та радіоведучим, Славою Вардою. Він розповів про те, як вперше звернув увагу на півмарафонський та марафонський рух в Україні. Поділився, як переборов власну лінь та полюбив довгі дистанції. Також Слава оцінив, що є важливим, коли обираєш справу для душі та роботи, та як розвивається бігова культура сьогодні. Слава поставив собі за ціль пробігти всі старти Run Ukraine Running League 2019.

 

Багато бігунів починали бігати, щоб переключитися, зняти стрес, побороти свої психологічні проблеми. Як ви прийшли до бігу? І що він вам зараз дає?

У мене усе сталося інакше – біг був на розпочатку. Я професійний спортсмен, член збірної України з легкої атлетики. Мені не доводилося долати себе у класичному розумінні цього слова, як це буває у людей, котрі раптом починали бігати і їм це подобалося. Я бігав завше. Інша справа те, що за легкоатлетичною спеціалізацією я бар’єрист. Для цього виду характерною є швидка і складна координаційна робота. 110 метрів з бар’єрами дистанція вкрай підступна. Великі об’єми ми практично ніколи не бігали, максимум до 10 кілометрів із дещицею. Відповідно, об’ємні кроси я бігати не любив. Спринтер, він надвибуховий, надшвидкий, тут не головне великий об’єм саме довгої бігової роботи. Інша справа швидкісна витривалість. Відтак, нічого привабливого у довгому бігові я для себе не вбачав. А на увесь цей рух зробив заувагу саме завдяки ініціативам Run Ukraine. І не стільки з точки зору учасника, оскільки зізнаюсь, що просто лінувався бігти більше 5 кілометрів, не те що марафон. Як створювач спортивного контенту для медіа, став придивлятися і не силив зметикувати, чому довкола теми марафонів різних хейтерів – аж по Марусин поясок…

Я спостерігав за людьми, котрі висловлювали свою думку. Товариство було напрочуд різне. Далебі, ті, хто говорили про затори, часто з віку-роду не сиділи за кермом автомобіля, і, мабуть, в таку, марафонську, неділю не напрочуд багато часу проводили у таксівці чи просто в дорозі. Хороше знаю, як організовуються масштабні заходи бігового штибу по всьому світу. Вони майже не є проблемою для водіїв Європи, Америки, Японії. Безумовно, бувають невдоволені, втім як покласти на шальку невдоволення, а на іншу – позитив, що його люди отримують під час марафону, годі ворожити, куди хитнуться терези. Приїздять туристи, пожильці у містах також стають бігунами… І бігають з різної метою, наприклад, чимчикують усією сім’єю, просто заради задоволення.

Тому я не міг збагнути цього хейту, і було прикро, що у нас так сформована суспільна думка. Та спостерігаю динаміку, і ось що круто – на Wizz Air Kyiv City Marathon  2018 з 12 000 учасників, хейту в інфопросторі біло незрівнянно менше, якщо озиратися на 4-5 років тому. Тішуся, що пробіг свій перший офіційний напівмарафон у кльовій атмосфері фану та свята.

 

Коли ви пробігли довгу дистанцію вперше?

Я дуже добре пам’ятаю, як це сталося.  Десь за місяць-півтора до 9-ого Wizz Air Kyiv City Marathon. Я вкотре зробив ранкову пробіжку в лісі і захотів добігти “п’ятірочку”. Потім побачив, що часу ще є по самі вінця, а сили -й поготів! Вирішив додати ще 5. Неквапливим темпом – підтюпцем. На 15-му кілометрі моя собака саботувала цю пробіжку, сама зійшовши на пси – вкублилася на березі озера. А я – добіг 22 кілометри за 1:59:00. Побачив, що з 2 годин вибіжу, як той Пилип з конопель! Тож треба реєструватися, і покращити результат.

Я хлопець підготовлений фізично, для мене цей задум був новим лише в плані кілометражу. Але стало реально круто – підтягнув кількох своїх друзів, зокрема мого кума – заслуженного тренера України з легкої атлетики. Так ми разом і зробили напівмарафон, я, звичайно, переміг тренера:). Через спортивний інтерес, наступний старт хочеться пробігти ще швидше. Адже будучи спортсменом все життя, підсвідомо починаю змагатися сам із собою і намагаюся зробити усе можливе, щоб стати ще швидшим, ще кращим – бодай на дещицю! Окрім того, ця історія про красу. Бо ж опісля марафону залишаються медальки. Бачте, маркетинг – вкрай крута штука, якщо все по-людськи упакувати – з любов’ю. Основний закон маркетингу навіть не у принципі 4*Р, а в тому, що споживач повинен з радістю розпрощатися зі кревними. Від цього з’являється радість, цінність та ілюзія. Красива ілюзія того, що напівмарафонець – він як олімпійський чемпіон.  А серед Олімпійських чемпіонів не буває колишніх. Ти – фінішер, це твоя чергова перемога.

 

Що ви відчуваєте під час бігу?

Орієнтуюсь на задоволення. Не замислююсь про те, як розподілити сили, це знаю вже інтуїтивно, знову ж-таки – багато років у професійному спорті дають кваліфікацію й розуміння процесів. Знаю методи, засоби і прекрасно розумію час, у який волію вкластися. Для мене найскладнішим було кайфонути. Я геть не сприймав довгий кілометраж. А наразі розбігався та полюбив це все. Борюся із тими секундами виключно для себе. І це все в кайф. Переконаний, це перше і єдине, що має бути для успіху у будь-якій справі – її потрібно любити. Якщо ти любиш свою роботу, вона не лише буде приносити задоволення, але й прибуток, і все те, що потрібне для щастя у житті. Може принесе, й любов…

 

Одна справа, коли біжиш сам або з друзями, інша справа – коли береш участь у офіційному старті, де окрім тебе ще 5 000 – 10 000. Як це сприймається?

Завжди сприймаю це як змагання. Наприклад, переді мною біжить людина у якійсь красивій яскравій екіпіровці – звичайно треба її обігнати! Проте все одно вважаю, що це змагання з самим собою, а спільнота – лише каталізатор для особистих досягнень. Знаєте, бігти самому чи простуватись крізь 13 000 людей – дві великі різниці, геть інші відчуття. Непередавані. Це треба обов’язково спробувати.

 

Для вас важлива підтримка людей довкола?

Я дуже радію, що волонтерів та вболівальників стає все більше, і вони не лише оплескують, але й продумують музичний супровід, рукотворять промовисті плакати. Це дуже круто, тому що означає просякнення у нашу суспільну свідомість не тільки того горепашного зожу, а й культури добріших цінностей, можливості побудови сердечного світу довкола, хай навіть поки що мікросвіту. Ось це для мене важливо. Тому тим, хто підтримує – Слава Вам! І сподіваюся, що багато хто з тих, хто підтримує сьогодні, почнуть власноніж бігати вже завтра.

 

У будь-якому спорті настає момент, коли нічого не відбувається, ніякого росту та розвитку.

Тоді я просто сплю. Так буває. Ось ти прокидаєшся зирк, а за вікном – хоч сядь, та й плач… Куди ти підеш чи побіжиш у такій ситуації? Я – під ковдру;) Тому схильний не ідеалізовувати дійсність і базуватися на тому, що всі ми люди, і у кожного є слабкості. І не варто аж надто себе ламати. Був такий пісняр, у чиєму спадкові багацько творів для кіно й естради, так от у нього запитували: як у вас виходить писати кожного дня хіти, звідки берете натхнення? Той відказував таке: натхнення? Я професіонал, я звик його викликати. Якщо ти професіонал і це твоя робота, то хай там хоч Луна йде лісом, а ти повинен виконувати її, щоб аж гай шумів. Коли ж це хобі і заняття заради задоволення, то краще не робити його через силу, без бажання. Бо як ти силкуєш себе всупереч добрій волі – воно не йтиме на користь.

 

Як ви знаходите час для бігу?

Його завжди можна знайти. Я от рано прокидаюся. Із самої юні у мене о 8 вже було тренування. Люблю ранок. Довкруж – ані рудої миші, а неквапні звуки міста нагадують посапування. Але це коли тепло, а взимку я взагалі тут надто лінивий, бігаю або в манежі, або на орбітреці, і вулиці даю відкоша.

 

Вам вдалося когось перетягнути з неспортсменів?

Ми зробили цілу команду, і зараз колеги з Прямого каналу дуже активно бігають. Кілька моїх друзів з інших телеканалів навіть роблять бігові челенджі. Біг просякає життя людей, котрі колись ранкували за невеликою, втім красивою склянкою віскі та сигарою. Тепер вони змінили кришталь на технологічні кросівки, а сигари – на пульсометри. Можливо, певна невелика часта моєї участі теж є у тій трансформації, і це приємно.

 

Які цілі ставите перед собою в бігу?

Пробігти восени Wizz Air Kyiv City Marathon. 42.195 Буду готуватися. Класно, аби там якнайбільше людей поставили свої особисті рекорди. І щоб був рекорд кількості учасників.

Тому ми усіляко на тих медійних майданчиках, до яких маємо доступ, показуємо людям, що біг – це круто, і не обов’язково гнатися за спортивним результатом. Це можна зробити згодом, якщо Вам справді пристане до душі. Але найперше, що треба – це забрукувати розпочаток власної бігової історії. Стартуйте. Слава Вам!

 

Нагадаємо, вже 26 травня у Дніпрі пройде другий забіг Run Ukraine Running League 2019 – 4th Interpipe Dnipro Half Marathon. Якщо ви ще сумніваєтесь, боїтеся або невпевнені у власних силах, аби вийти на дистанцію та бігти на одній хвилі з однодумцями, наважуйтеся!